Козіївка і боротьба за українську ідентичність.
В новій статті про Миколу Хвильового (видатного українського письменника) вказується що Микола Фітільов (таке справжнє ім’я письменника) в 1918 році організував з козіяр військовий загін на захист УНР.
Козіївка і боротьба за українську ідентичність.
Ми завжди відчували, що за совєцьким намуленням, паршивим лобизанням в текстах про історію нашого села початку XX століття була якась велика доля неправди.
Це відчувалось завжди в нашому селі.
Бо на той буремний час в Козіївці знайшлося українців на цілий загін, аби ціною власного життя йти боронити ідеали УНР.
Про це детально йдеться в прекрасній роботі біографа О. Гана.
Лінк на електронну книжку отут:
Завантажити | О. Ган Трагедія Миколи Хвильового
Багато цікавого дізнаєшся випадково про свій Краснокутський край:
- про вчителів нашого краю, А. Кривохатський краснокутської школи та О.Л. Сільванський колонтаївської школи, що формували в учнях Краснокутщини український світ.
Чи знаємо ми про них достатньо?
- про «мурахвську республіку» ❤️ це як окремий всесвіт.
«Село Мурахва не схоже було на інші села. В той час, коли серед утискуваного російським поміщицтвом українського селянства, почали забуватись традиції славного Запоріжжя, коли над Хомами Ґудзями почали брати гору (хай і симпатичні, але заражені «травоїдним» плебейським світоглядом) Маланки та Андрії Волики, мурахвяни донесли до 1918-19 р. неушкодженою, чис-
то свою душу нащадків запорожців і не гнули шиї ні перед
ким)
Про Лесю Українку писали:
«На вид сього пароксизму гніву тратиться почуття сучасности. Здаеться що ніколи не було двох сот років національного пониження, що виховали цілі покоління рабів. Здається, що з-за дрібних друкованих рядків глядить на нас спотворене гнівом обличчя уярмленої нації» . . .
Те, що відчуваєш, читаючи твори Л. Українки, характеризує й життьовий стиль Мурахви.
Мурахвяни прогнали з свого села комісарів, що хотіли завести тут советські порядки і чинили довго потім хоробрий опір всім спробам накласти на них ярмо, пофарбоване в червоний колір.
«Мурахвянська республіка» остаточно знищена була тільки тоді, коли влада могла тримати в Богодухові значні військові
сили.»
Чи є які книги-спогади про той важливий час наших мурахівців? Чи бережуть пам‘ять про це сьогодні?
Чи відчувається у мурахівців Запорізький Дух?
Дуже багато незвіданого і інакшого, але такого рідного і важливого дізнаєшся випадково. Замість того, щоб про це розповіли ще в школі на уроці історії.
Наскільки це важливо, щоб учень приїжджаючи до рустфікованих міст не поглинався напором російських колонізаторів? Щоб у нас, Краснокутчан, ще з дитинства вистачало аргументу, аби залишатися собою попри все.
Читати статтю Арабески долі Миколи Хвильового
