Волоські коржики

Горіховий Спас.

Звісно ж назва празника дуже говоряща.

В цю пору якраз ластівки кагалой мостяться на проводах, торокохнять, шо шальоні, перебалакують як лучче у вирій летіть (через Стамбул чи через Батумі) і ще ж дозріва волоський горіх і їх ящиками визбирують, трохи на Харків, трохи на Охтирку на базарь вторгувать дітім на портхвеля і обувачку.

Це самий золотий час репать горіхи, поки він молодий, ще шкурочка з серцевини знімається. а попід нею - біленьке й солодке, шо мед. Та після збору звісно ж треба освятити в церкві і обов'язково готувати різні страви. Як от волоські коржики - підкреслює весь смак празника. Хоч це свято не таке велике, та кажуть, що забувати про нього не треба.

Багато хто зараз любе кеш’ю чи макадамія, прости Господи, та то ж бусурманське, заграничне. А волоський горіх, то окремий вид любові.

Визбирані у власному садку. Та й в печі запечені в коржикові.
Запрошуємо скуштувати.

Склад (ще не фатало коржики не з свого робить):
- мукичка
- маслеце
- яєчечко
- сахарець
- волоський горіх, попід тином на белебні росте
- та де і лісовий проскоче