Яблушні коржики

Святвечір.

Це свято малі діти чекають цілий рік, адже мама і тато наготують вечерю і треба йти до хрещених, а ті ж надарують подарунків. Хіба не круто?!

Та з подарунків могли дати яблук, чи насипати повні кишені сону, обізатільно ж бариню чи коня пряникового і чубату канхвету. Такі традиції притримують й по сьодні у нас в Козіївці, на Слобожанщині.

До цього свята завершували всю важливу роботу по господарству, прибирали в хатах, готували їжу. Приготувати треба було аж 12 страв. Кутя, узвар – незамінні атрибути свята.

І тіки ж коржика до рота, а колядники вже на порозі сніг оббивають.

“Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
Й а без меду не така,
Дайте, дядьку, п'ятака.
Одчиняйте скриньку
Та давайте сливку,
Одчиняйте сундучок
Та давайте п'ятачок.”

“Ай, молодці! Ось нате вам по червонцю.” - скаже хазяїн родини. І задзеленькало у юрби в карманах - їх морозні празникові здобутки. Червоні щоки, пар з рота, кришталевими квітами розцяцьковані куточки шибок.

І швиденько до столу, бо там такі вкуснєйші яблушні коржики до узварчику! За вуха не одтягнеш.
Ще не куштували? Тоді бистренько пробувати слобідських укусностей.

Склад (все з свого городу чи із хліву):
- мукичка
- маселко
- яєчко зпід курочки
- сахарь за пай
- яблука з садочку (сусідського)